Мова vs Язик. Перший раунд!

[viktoria_ria]

Вже котрий рік підряд точаться суперечки і «ламаються списи» навколо «мови» і «языка». Суперечки настільки запеклі і жорстокі, що більше нагадують бойові дії. Де-факто, так воно і є. Росія оголосила інформаційну війну Україні. Точніше, ніколи її не припиняла. Від 1654 року…

Слова «мова» і «язык» на усіляких інтернет-форумах вживаються останнім часом так часто, що стали вже іменами власними. Врешті-решт, щоб додати ясності в це питання, було вирішено їх порівняти. Безпосередньо, буквально, віч на віч! Отже, «Мова» проти «Языка»! Оголошую перший раунд! Гонг!

У світі нараховується близько 7000 мов. Не зважаючи на таке розмаїття, серед них можна виділити певні закономірності, які будуть, тим не менше, характерні для кожної. Одна із них полягає в тому, що чим довше вживається слово носіями якоїсь мови – тим більше похідних від нього утворюється. Тобто, із плином часу, одинокий паросток перетворюється на цілий кущ однокореневих слів, який буде продовжувати збільшуватись і розростатись, доки не заповнить усі можливі сфери застосування.

Позначення мови, процесу мовлення є одними із перших понять, що з’являються в процесі виникнення і формування будь-якої мови. Відповідно, ланцюжок однокореневих слів пов’язаних із цими поняттями має бути одним із найдовших. Проте справедливим буде і зворотне твердження – чим довший ланцюжок, тим більший вік має сама мова! Нижче наведений доробок обох націй в цьому питанні. Як то кажуть, feel the difference, тобто, відчуйте різницю!

№	Українська	Російська	№	Українська	Російська
1	мова	язык	121	перемови, перемовини	переговоры, перемолвка
2	прамова	праязык	122
3	метамова	метаязык	123	перемовник	переговорщик
4	мовний	языковой	124	перемовлятися	переговариваться
5	мовознавець	языковед	125	перемовити	переманить (4/1/131)
6	мовник
7	мовознавство	языковедение			перемолвить
		языкознание	126	порозмовляти	поговорить
8	мовознавчий	языковедческий	127	помовка	поговорка, речь
9	мовотворець	языкотворец	128	підмовляння	подговаривание
10	мовотворення	языкотворчество	129	намовляння
11	мовотворчий	языкотворческий	130	підмова	подговор
12	російськомовний	русскоязычный	131	підмовлення
13	україномовний	украиноязычный	132	намова
14	кривомовність	косноязычие	133	намовлення
15	тяжкомовність		134	підмовник	подговорщик
16	недомовність		135	намовник
17	недомовний	косноязычный	136	підмовити	подговорить
18	іншомовність	иноязычность	137	намовити
19	чужомовність		138	підмовлюваний	подговариваемый
20	іншомовний	иноязычный	139	намовлюваний
21	чужомовний		140	підмовлений	подговоренный
22	багатомовність	многоязычность	141	намовлений
23	багатомовний	многоязычный	142	примовляння	приговаривание
24	одномовність	единоязычие	143	примовляти	приговаривать
		одноязычность	144	примовка	приговорка
25	одномовний	единоязычный	145	промовляння	проговаривание
		одноязычный	146	промовитися	проговориться
26	двомовність	двуязычие	147	промовити	проговорить
27	двомовний	двуязычный			промолвить, зст
28	етномовність	этноязычность			обмолвить, зст
29	етномовний	этноязычный* (1/27/27)**	148	промовлений	проговоренный
					промолвленный
30	мовчання	молчание			обмолвленный
31	мовчати	молчать	149	розмова	разговор
			150	розмовна	разговорная
32	мовчазність	молчаливость	151	розмовник	разговорник
33	мовчазливість		152	розмовність	разговорность
34	мовчазний	молчаливый	153	розмовляти	разговаривать
35	мовчун	молчун	154	розмовний	разговорный
36	мовчальник	молчальник (церк.)	155	змовляння	сговаривание
37	мовчан		156	змовини	сговор
38	мовчак				помолвка
39	мовчальництво	молчальничество	157	змовити	сговорить
40	мовчанка	молчанка			помолвить
41	мовчок	молчок	158	змовитися	сговориться
42	замовчування	замалчивание	159	намовитися
43	замовчати	замолчать	160	змовлений	сговоренный
44	замовчуваний	замалчиваемый	161	скоромовка	скороговорка
45	замовчаний	замолчанный	162	швидкомовка
46	перемовчати	перемолчать	163	скоромовний	скороговорный
47	помовчати	помолчать	164	швидкомовний
48	промовчати	промолчать	165	умовляння	уговаривание
49	вимовчати		166	умовити	уговорить
50	примовчати		167	умовлений	уговоренный (5/79/169)
51	змовчати	смолчать
52	умовчування	умалчивание	168	замовлення	заказ
53	умовчання	умолчание			заказывание
54	замовчання		169	замовник	заказчик
55	умовчати	умолчать	170	замовець
56	відмовчування	отмалчивание	171	замовити	заказать
57	відмовчатися	отмолчаться			замолвить
58	намовчатися	намолчаться			заговорить (2) (етногр.)
59	попомовчати
60	неумовчний	неумолчный	172	замовлений	заказанный
61	немовчність	безумолчность	173	замовний	заказной
62	немовчний	безумолчный(2/26/53)	174	інакомовлення	иносказание
			175	інакомовність	иносказательность
63	мовкнути	молкнуть	176	інакомовний	иносказательный
64	замовклий	молкнувший	177	відмова	отказ
65	умовкання	умолкание	178	відмовлення
66	умовкати	умолкать	179	відмовник	отказчик
	замовклий (2)	умолкнувший			отказник
		умолкавший	180	відмовний	отказный
67	незмовкний	неумолкаемый	181	безвідмовність	безотказность
68	змовкання	смолкание	182	безвідмовний	безотказный (6/15/185)
69	замовкання
70	змовкати	смолкать	183	мовлення	речь (процесс говорения)
71	змовклий	смолкнувший
		смолкший	184	мовленнєвий	речевой
72	невмовкаючий	несмолкаемый	185	промова	речь (2) (публ. выступление)
73	замовкати	замолкать
	замовклий (3)	замолкнувший	186	промовець	оратор (7/1/188)
		замолкший
74	примовкати	примолкать	187	промовистий	выразительный (8/1/189)
75	помовкувати	помалкивать (3/17/69)
76	помовчувати		188	красномовство	красноречие
77	безмовність	безмолвие	189	пишномовство
78	безмовний	безмолвный	190	красномовність	красноречивость
79	мовити	говорить	191	пишномовність
		молвить, зст***	192	красномовець	краснобай (9/1/192)
80	мовець	говорящий
81	мовлянин		193	красномовний	красноречивый
82	гучномовець	громкоговоритель	194	пишномовний
83	гучномовний	громкоговорящий	195	високомовство	велеречие
84	вимова	выговор(произношение)	196	широкомовство
			197	велемовність	велеречивость
85	вимовляння (дорікання)	выговаривание	198	високомовність
			199	широкомовність
86	вимовити	выговорить	200	велемовний	велеречивый (10/8/196)
		вымолвить, зст	201	високомовний
87	вимовитися	выговориться	202	широкомовний
88	вимовлений	выговоренный	203	іномовлення	иновещание
		вымолвленный	204	радіомовлення	радиовещание
89	домовленість	договоренность	205	радіомовний	радиовещательный
90	домовити	договорить	206	телемовлення	телевещание
		домолвить, зст	207	телемовний	телевещательный
91	домовитися	договориться	208	черевомовлення	чревовещание
92	домовлений	договоренный	209	черевомовець	чревовещатель
93	змова	заговор	210	черевомовити	чревовещать
94	змовництво	заговорщичество	211	черевомовницький	чревовещательский (11/9/205)
95	змовник	заговорщик
96	змовницький	заговорщицкий	212	передумова	предпосылка (12/1/206)
		заговорщический
97	замова	заговор (2) (етногр.)	213	умова	условие
			214	умовка
98	замовляння	заговаривание	215	умовність	условность
99	примовити	заговорить	216	умовний	условный
100	обмовлення	наговаривание	217	безумовність	безусловность
101	обмова	наговор	218	безумовний	безусловный
		оговор	219	обумовленість	обусловленность
102	самообмова	самооговор	220	зумовленість
103	обмовник	наговорщик	221	обумовлювати	обуславливать
		оговорщик	222	зумовлювати
104	обмовляти	наговаривать	223	обумовлений	обусловленный
		оговаривать	224	зумовлений
105	обмовлюваний	наговариваемый	225	передмова	предисловие
		оговариваемый	226	передмовний	предисловный
106	обмовлений	наговоренный	227	післямова	послесловие (13/11/217)
		оговоренный
107	примова	наговор(2) (етногр.)	228	мов	мол (14/20/218)
108	обмовляння	оговаривание	229	немов	как (15/1/219)
109	обмовка	оговорка
		обмолвка	230	мовби	как будто бы (16/1/220)
110	обмовитися	оговориться	231	немовби
		обмолвиться	232	мовбито
111	недомовленість	недоговоренность	233	немовбито
112	недомовка	недоговорка	234	немовля	младенец
		недомолвка	235	немовлячий	младенческий (17/2/222)
113	недомовити	недоговорить
		недомолвить	236	невимовність	неописуемость
114	недомовитися	недоговориться	237	невимовний	неописуемый (18/2/224)
115	недомовлюваний	недоговариваемый
116	маломовний	неразговорчивый	238	мовностилістичний	лингвостилисти- ческий(19/1/225)
117	відмовляння	отговаривание
118	відмовляти	1. отговаривать 2. отказывать	239	примівник	знахарь(20/1/226)
			240	примівка	Заговор (3) (етногр.)
119	відмовитися	1. отказаться 2. отговориться	241	співрозмовник	собеседник(21/1/227)
120	відмовка	отговорка	242	мовляв	Дескать (22/1/228)

* – До таблиці не потрапили наступні слова із коренем «-язык-»: «безъязыкость», «безъязычие», «безъязыкий», «безъязычный», «язычество», «язычник», «языческий», «язычничать», «языкастый», «язычно-небный»(лінгв.), «язычный»(анат.,лінгв.), «языковый»(анат.), «языкоглоточный»(анат.), «подъязычный»(анат.), «переднеязычный»(анат.), «среднеязычный»(анат.), «заднеязычный»(анат.), «языкообразный»(анат.), «костеязычные»(іхт.). (19)

** – Порядковий номер російського кореню/ кількість однокореневих слів в даній таблиці/ загальна кількість російських слів наростаючим підсумком.

***- Застаріле.

ФАКТ. Таких довгих рядів однокореневих слів не має ЖОДНА інша нація! НАША Мова заслуговує на те, щоб нею пишалися!

Давайте підведемо підсумки. Як Ви бачите, спочатку український корінь «мов» впевнено долає психологічну позначку у 100(!), а згодом і у 200(!) однокореневих слів та закінчується аж на 242(!) похідній! У його супротивника – російської основи «язык», результат більш скромний: лише 46 похідних. В абсолютних цифрах РОЗРИВ між цими двома рядами однокореневих слів СКЛАДАЄ БІЛЬШЕ ніж П’ЯТЬ РАЗІВ!

Цікаво, що якщо прийняти швидкість мовотворення за якусь константу, що буде приблизно однаковою у двох сусідніх, і, як стверджують російські ідеологи – братніх народах, то версія про спільне походження української, білоруської та російської мови, що так дбайливо плекається російською пропагандою, не витримує бодай найменшої критики! Являючись, по суті, міфом! А твердження про те, що українська походить від російської на цьому фоні, взагалі, викликає лише щиру посмішку. Швидше, все якраз навпаки…

Проте, давайте повернемося до нашого порівняння. Якщо пильніше придивитися до рядочку із коренем «-язык-», то стає очевидним, що майже ⅔ слів у ньому – 29 із 46, є не результатом народної творчості, а науковими термінами(!) з різних галузей знань: «праязык», «языковед», «языкотворец», «языкоглоточный», «заднеязычный», «костеязычные» тощо. Приблизний час створення більшості з них – це середина XX(!) ст. Тобто, за 800(!) років своєї історії* росіяни спромоглися утворити лише СІМНАДЦЯТЬ(!) похідних: «язык», «языковой», «косноязычный», «косноязычие», «иноязычность», «иноязычный», «многоязычность», «многоязычный», «язычество», «язычник», «языческий», «язычничать», «языкастый», «безъязыкость», «безъязычие», «безъязыкий» та «безъязычный»! Іншими словами, до втручання у процес словотворення вчених-лінгвістів, анатомів та іхтіологів ситуація для головного слова «русського язика» була відверто ганебною. В сухому залишку, на початок ХХ століття в його активі нараховувалося лише вісім іменників, дев’ять прикметників та одне-єдине, мало відоме і вкрай рідко вживане дієслово.

До речі, цікавий факт, на відміну від української мови, у «языку» і досі є тільки одна(!) однокоренева похідна, яка позначає процес розмови цим самим «языком». Ще більш цікавим виявляється її значення. За дивним збігом обставин дієслово «язычничать» означає не «розмовляти» чи «про щось розповідати», а «сваритися», «лаятися», «лихословити» або ж «плести плітки». Інших застосувань для свого «язика» «русськіє», мабуть, просто не знайшли. Чи навіть і не уявляли? Між тим, українською мовою можна мовити, мовчати, замовчати, перемовчати, помовчати, промовчати, вимовчати, примовчати, змовчати, умовчати, відмовчатися, намовчатися, попомовчати, мовкнути, умовкати, змовкати, замовкати, примовкати, помовкувати, помовчувати, вимовити, вимовитися, домовити, домовитися, примовити, обмовляти, обмовлятися, недомовити, недомовитися, відмовляти, відмовитися, перемовити, перемовлятися, порозмовляти, підмовити, намовити, примовляти, промовити, промовитися, розмовляти, змовитися, намовитися, умовити та замовити. Загалом, 44(!) дієслова! СОРОК ЧОТИРИ! Де-факто, так званий «великий и могучий», насправді виявився «МАЛЕНЬКИМ і ЖАЛЮГІДНИМ»!!!

Комплекс меншовартості… Це така річ, яку обов’язково треба якось компенсувати… Пригадайте, жодна інша нація, за більш-менш слушної нагоди, свою мову великою і могутньою не називає! Вони – це ЗНАЮТЬ! Росіяни ж, як мантру, раз у раз повторюють це твердження. Мабуть, десь на підсвідомому рівні, вони і самі розуміють, що, насправді, їх «король» крокує по світу ГОЛИМ!

Але рушаймо далі. Оцініть логічність і довершеність українського ланцюга, де слова, як намистини, нанизуються на нитку ОДНОГО КОРЕНЯ, описуючи різні аспекти сфери мовлення… І порівняйте це із вінегретом, по іншому і не скажеш, який панує у російській мові. 22 кореня! ДВАДЦЯТЬ ДВА! Тут Логіка і поруч не стояла! І навряд чи така мішанина могла утворитися природнім шляхом. Це більше схоже на масове і безсистемне запозичення. Там фразу, тут слівце, ось і вийшов… так званий «язычок»!

Найбільш очевидно це простежується на прикладі трьох, майже однакових російських коренів: «-молв-», «-молч-» та «-молк-». Про їх запозичення свідчить одразу цілий ряд фактів:

1. Етногенез. Корінним населенням Залісся**, яке потім прозвалося Московією, а ще пізніше Росією були і є численні фінські племена. Слов’яни ж були на цих землях лише зайдами. Тим не менше, внаслідок культурної асиміляції цих територій Києвом, – сьогодні фіни (так звані русськіє) розмовляють мовою, яка відноситься до східнослов’янської групи, а населення цієї місцевості поголовно вважає себе слов’янами. Найкумеднішим у цій ситуації є те, що майже всі характерні ознаки їхньої культури – на 90%(!) так і залишилися фінськими! Але якщо Ви вважаєте, що бодай останні 10% є слов’янськими, то дуже помиляєтеся. У повній відповідності до приказки: «Пошкреби русського – знайдеш татарина» ця частина русської культури має тюркське походження! В підсумку, у культурі русськіх слов’янських елементів немає ВЗАГАЛІ!. Тому вважати себе слов’янами вони мають підстав не більше ніж африканські тубільці, якби ті, з якогось доброго дива, раптом вивчили одну зі слов’янських мов! Докладніше етногенез русськіх буде описаний в окремому циклі статей.
2. Напрямок освоєння території: «Київ-Залісся». Цього факту не можуть спростувати навіть російські історики. Звідси логічний висновок, що усі слов’янські слова, серед яких переважає болгарська та українська лексика, потрапили на Залісся з території нашої країни. При цьому треба зазначити, що «болгарський слід» у русському язику був виключно опосередкованим, оскільки спільних кордонів та значних культурних контактів між цими двома країнами НІКОЛИ(!) не було. Головним чином слов’янізація фінів відбувалася через релігійні тексти написані церковнослов’янською чи за іншою її назвою – староболгарською мовою. Де-факто, крім Болгарії нею ніде не розмовляли, але вона була єдиною мовою, для якої на той час був створений алфавіт і, відповідно, писемність. Що і обумовило її широке поширення серед усіх слов’ян та підлеглих їм народів. Докладніше це питання буде розглянуто в окремій статті.
3. Тепер зверніть увагу на перший із трьох коренів: «-молв-». Ця основа, беззаперечно, має слов’янське походження. Але оскільки з можливими джерелами запозичень слов’янської лексики «русськімі» ми вже визначилися вище, то напрямок пошуку суттєво звужується… І ось, з’ясовується, що у «язику» існує значний прошарок болгаризмів, однією з головних ознак яких є неповноголосся. Тобто, на місці болгарських *or, *ol, *er, *el («влас», «глас», «глад», «злат», «млад», «млек(о)», «плат», «хлад» та багатьох інших) мало б бути -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: волос, голос, голод, золото, молодий, молоко, полотно, холодний, які, в свою чергу, були запозичені русськімі вже з української мови. До цього ж ряду відноситься і болгарська основа «молвь». Єдине, що для неї, як і для іншої болгарської лексеми – «младенец», яка присутня у нашій таблиці під номером 234, повноголосної похідної у русському язику так і не було створено або ж запозичено.

Про те, що «молвь» та її однокореневі похідні є болгарськими словами свідчить також і перший зі словено-руськіх словників – «Лексис» Лаврентія Зизанія, виданий ще у 1596(!) р. Зазначу, що словенською у ті часи звалася болгарська мова (слова знаходяться у лівій колонці словника), а руською – українська (права колонка). В тому, що це і справді так Ви можете переконатися на власні очі. Щоб не виникало плутанини, нагадаю – офіційною назвою наших північних сусідів на той момент була «Московія» і, відповідно, московська мова, а до введення Петром І назви «Росія» і появи русського язика залишалося ще 125 років!

Мал.1. Фотокопія з «Лексису». Літера «М», 56 сторінка. «Молва».

Верхня строка правої колонка. «Молва» з болгарської перекладається як «гóмонъ, гу(к) ω(т) мóвы лю(д)скои, óкри(к) и ты(ж) трвóга». В лівій колонці Ви бачите слово «мирование», яке перекладається як «помирéнье, пои(д)на(н)е».

Мал.2. Фотокопія з «Лексису». Літера «М», 57 сторінка. «Молвлю».

Ліва колонка, другий ряд зверху. Переклад «молвлю» – «гомоню̀, гучỳ». Зверніть увагу на верхній рядочок. Слово «мотьíло» перекладається як «ла(й)нò».Чи не від того, що в ополонці мотиляється? Нижче, в тій же колонці. «Мрак» то є «морок». Права колонка. «Ма(х)рáма, махіва(р)» ці слова «русськіє» позичати не стали, але український відповідник зберігся і донині – «кóлъдра áльбо простирало».

Мал. 3. Фотокопія з «Лексису». Літера «М», 56 сторінка. «Младенец».

Права колонка, середня строка. «Младенец» перекладається як «дитА̀, и ты(ж) вьíростокъ». Ліва колонка. «МщýсА» – «пó(м)сту чиню̀» та «мщéніе» – «пó(м)сты чинéнье».

Взагалі, словник сам по собі дуже цікавий, раджу перечитати на дозвіллі адаптований варіант чи фотокопію. Об’єм запозичень болгарської лексики «русськімі» просто вражаючий…

Цікаво, що деякі слова із коренем «-молв-» у наших сусідів вже встигли стати застарілими і перестали використовуватися у широкому вжитку. А це, в свою чергу, вже свідчить про давність запозичення! Окремо хочеться зупинитися на слові «помолвка». Воно цікаве тим, що входить до групи понять, які описують один із НАЙДАВНІШИХ людських звичаїв – весілля. Тобто, якщо слідувати за логікою, виходить, що всі ці слова із коренем «-молв-» були запозичені під час виникнення і формування російської як такої! Таким чином, відбувається наочне підтвердження історичних даних лінгвістичними знахідками.

Тепер щодо коренів «-молч-» та «-молк-». Слова із цими коренями настільки подібні до українських, що мимоволі виникає думка про їх запозичення. Але окрім історичних передумов є ще й декілька інших моментів:

1. Слова з цих російських ланцюжочків описують виключно процес мовчання. Натомість, український ланцюг охоплює не тільки ВСЮ СФЕРУ МОВЛЕННЯ, але й виходить за її межі!
2. Оцініть кількість і різноманіття суфіксів та префіксів у оригіналі, та практично повну відсутність похідних у коренів «-молч-» та «-молк-»: 26 та 27 (до таблиці не потрапило ще з десяток) однокореневих слів відповідно. В той час як українській рядочок нараховує аж 242 лексеми! За такої численної переваги, питання про напрямок запозичення, гадаю, можна вважати риторичним!

*За висновками російських(!) істориків, «русськіє», як нація, з’явилися лише у середині ХІІ(!) ст. «В особі Андрія великорос(?!) вперше виступив на історичну арену…» (В.Й. Ключевський, 6, с.133). У даній цитаті мається на увазі Андрій Боголюбський, 1110 — †1174 рр. Зазначу, що Ключевський у повній відповідності до української приказки: «бреше, як москаль», у своїх працях систематично підмінює поняття, тим самим вводячи неуважних чи необізнаних читачів в оману. Ніяких великоросів у ХІІ ст. не існувало і не могло існувати в принципі! На той період актуальною могла бути хіба що назва «залішанці» від слова Залісся. Назва «Росія» для цієї території почала вживатися лише через 600(!) р. Петром І (з 1721 р.).

** Ніколи не замислювались, чому саме «Залісся», «Залісська земля»? Бо За-лісом. Але ВІД КОГО за лісом? Звичайно ж, ВІД Києва! Власне, звідси і походить назва російського міста: Переяслав-Заліський! До речі, залишки цього легендарного лісового масиву існують і досі, один із яких – знаменита Біловезька Пуща!

(автор тексту Дмитро Пташка)

http://mova.ga/history/656/%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0-vs-%D1%8F%D0%B7%D0%B8%D0%BA-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D0%B0%D1%83%D0%BD%D0%B4/